Пластика вуздечки язика (френулопластика) — це хірургічна операція, спрямована на корекцію аномальної вуздечки язика (складки слизової оболонки, що з'єднує язик з дном ротової порожнини). Мета втручання — збільшити рухливість язика та усунути функціональні порушення.
Основні показання до втручання:
- Анкілоглосія (Коротке вуздечко язика): Це вроджений стан, при якому вуздечко занадто коротке, щільне або прикріплене занадто близько до кінчика язика. Це значно обмежує рухливість язика.
- Порушення звуковимови: Коротке вуздечко заважає язику підніматися вгору, що необхідно для правильної вимови піднебінних та ясенних звуків (наприклад, [р], [л], [ш], [ж], [ч]). Пацієнти часто «шепелявлять» або «картавлять».
- Труднощі з ковтанням та жуванням: Обмеження рухливості заважає правильному переміщенню їжі в ротовій порожнині, що може впливати на процес жування та ковтання.
- Пародонтологічні проблеми: Коротке вуздечко може створювати постійний натяг слизової оболонки в ділянці нижніх передніх зубів, що призводить до рецесії (опущення) ясен, оголення шийок зубів та розвитку пародонтиту.
- Естетичні та ортодонтичні проблеми: Іноді вуздечко може впливати на формування прикусу або викликати дискомфорт при носінні знімних протезів
Покроковий опис хірургічного процесу пластики вуздечки язика
Діагностика та підготовка
Процедура починається з ретельного візуального огляду рухливості язика. Стоматолог просить пацієнта підняти язик, висунути його вперед, торкнутися піднебіння. Оцінюється ступінь обмеження (анкілоглосії) та наявність супутніх проблем.
Забезпечення доступу та пластика вуздечки
Процедура френулопластики вуздечки язика починається з глибокої місцевої анестезії, щоб повністю знеболити зону операції. Коли анестезія подіяла, хірургу необхідно створити доступ до вуздечка. Акуратно утримуючи язик пацієнту хірург виконує розріз, використовуючи скальпель. Розріз виконується точно за запланованою V-подібною схемою, щоб збільшити довжину вуздечки, та звільнити язик від тяжа.
Після формування нової форми вуздечки хірург накладає мікрохірургічні шви (зазвичай розсмоктувані). Це забезпечує правильне загоєння та формування естетичного та функціонального рубця.
Післяопераційний етап. Хірург перевіряє рухливість язика та його здатність досягати необхідних точок у ротовій порожнині. Пацієнту надаються детальні рекомендації щодо догляду за раною (гігієна, спеціальна гімнастика для язика), які він має виконувати вдома.